Robespier
Забанен
- Регистрация
- 18 Дек 2010
- Сообщения
- 1.061
- Благодарности
- 1.431
- Баллы
- 315
Останній день зими минув -
Вже, навіть, співають птиці.
Та тільки я геть не збагну:
Чому я не чую різниці?
Той промінь весни, те її тепло
Не є для мене сюрпризом.
Бо її зерно вже давно проросло,
Не ставши якимось капризом.
Тих дивних ночей перепалка рясна
Не зникає з моєї уяви.
І саме тоді почалася весна,
Підняла мене з тої ями,
Де був я, як завжди, сліпий і німий,
Дещо прибитий горем,
На себе ображений і трохи злий,
Бо моє висихало море.
Назустріч мені - пориви вітру,
Сніг і ясне сонце -
Цього разу нові березень й квітень
Запитали мене: "Хто це?"
Шалений потяг. Холодний вокзал.
Тендітні тремтячі руки.
Ти не знала тоді. І я не знав.
Обійми звільнили думку.
Він рушив вперед. Тобі було зле.
Але так сталося врешті.
Почалася весна - таке щось нове.
Але й літа твого рештки...
Я не знаю такої хвороби,
Щоб я зміг якось забути
Ті святі й споконвічні дороги,
Де з тобою вдалося спіткнутись.
Вже, навіть, співають птиці.
Та тільки я геть не збагну:
Чому я не чую різниці?
Той промінь весни, те її тепло
Не є для мене сюрпризом.
Бо її зерно вже давно проросло,
Не ставши якимось капризом.
Тих дивних ночей перепалка рясна
Не зникає з моєї уяви.
І саме тоді почалася весна,
Підняла мене з тої ями,
Де був я, як завжди, сліпий і німий,
Дещо прибитий горем,
На себе ображений і трохи злий,
Бо моє висихало море.
Назустріч мені - пориви вітру,
Сніг і ясне сонце -
Цього разу нові березень й квітень
Запитали мене: "Хто це?"
Шалений потяг. Холодний вокзал.
Тендітні тремтячі руки.
Ти не знала тоді. І я не знав.
Обійми звільнили думку.
Він рушив вперед. Тобі було зле.
Але так сталося врешті.
Почалася весна - таке щось нове.
Але й літа твого рештки...
Я не знаю такої хвороби,
Щоб я зміг якось забути
Ті святі й споконвічні дороги,
Де з тобою вдалося спіткнутись.